Майа Енжелу

Маріанна Кіяновська хвилюється. Буває. Отож...

Урок

Я знов продовжую вмирати.

Вен колапс - відкриваються мов

кулачки сплячих

Діток.

Пам'ять старих могил,

Бутніє тіло й хробаки

не переконують мене супроти

виклику. Роки

й поразка глибко у лініях

уздовж мого лиця.

Вони кунделять мої очі, проте

продовжую я помирати,

Бо жити я люблю.

***

Чванство

Дай свою руку.

Дай мені місце

за тобою

слідувати

за межі цього казу поетичного.

Хай інші мають

приватність

зворушливих слів

і любов згуби

Любові.

Мені

дай свою руку.

***

Прокид у Н'ю-Йорку

Заслони силять свою волю

проти вітру,

діти сплять

міняються своїми снами із

серафимом. Місто

себе тягне в прокид

на підземних штрипках; і

я, тривога, прикидаюся як

поголос війни,

лежу сягаючи світанок,

непрохана і непомічена.