четвер, 28 лютого 2013 р.

Євген Довгий про паперових птахів.






це така в нас романтика -
говорити на суржі,
водоспади труїти брудними ногами
та з поцуплених фантиків
засмальцьованих дуже
безвідривно крутити смішне орігамі
я читаю бегбЕдера,
сторінки видираю,
і лелеки з-під пальців виходять безжурні
або їдло для шредера,
що їм пам'ять стирає
і каблучки вдягає сумному Сатурну
ти приходиш у сутінках -
неземна, незвичайна..
і подряпини гнійні ховаєш під коцик
ти - байстрючка від Путіна,
ти бліда і кавайна
у знекровлених пальцях стискаєш підствольник
ми спотворимо соціум,
Атлантиди нащадки,
нам не страшно відчути гарячість всіх ліній -
найостаннішим козирем,
що зітре про нас згадку,
стане вибух яскравий. піднесений. синій.

Немає коментарів:

Дописати коментар